Чому розмір має значення

Bookchallenge_ua — проект писателей Катерины Бабкиной и Марка Ливина, которые поставили себе цель прочесть 400 книг за год. Каждую неделю Buro 24/7 публикует отчет об их успехах и приключениях.

Источник:http://www.buro247.ua/culture/books/bookchallenge-adult-kids.html

Впродовж червня з робочими та радісними візитами, за кермом, з сумочкою через плече і з веселими і майже завжди сповна розуму друзями я проїхала уже 8 країн, і ще три чекають мене дорогою додому. Мало де, окрім Парижа та Берліна, я залишалася більше ніж на три дні. Я всюди зустрічала багато нових і цікавих людей і пообіцяла редактору Buro 24/7 колонку про них, бо йому дуже цікаво, хто ходить на читання українських авторів та на презентації українських книг за кордоном.

Я загубила в Німеччині на заправці всі гроші і документи (разом із сумочкою через плече), повернулася за три години і все знайшла назад. В Бельгії я зупинялася в готелі, де жили "Роллінг Стоунз". В Нормандії я випадково зайшла в чужу яхту, і дуже старенька француженка потім привітно, але цілком однозначно (типу, ходять тут різні) витирала після мене білосніжною ганчірочкою таку ж білосніжну палубу. На схилі Монблану я виходила з дому в пуховій ковдрі і зібрала компліменти стосовно свого стилю в усіх мешканців Шамоні. В Страсбурзі я виступала в Раді Європи — з віршами і з фільмом, який називається "Кончений". В Люксембурзі я купила футболку, на якій написано "Русалки не роблять хатню роботу!". Біля озера Ґарда в Італії я їла ложкою подрібнений пармезан прямо з вазочки на столі, з якої належить посипати ним свою пасту, і мені навіть за це не соромно.

І весь цей час я примудрялася: 1) завжди пам’ятати, де я запаркувала машину; 2) говорити дорогим мені людям, що я їх люблю; 3) читати книжки. Можу, до речі, кожному порекомендувати це як схему вдалого відрядження, хорошої відпустки і взагалі наповненого та безпечного життя.

А я тим часом коротко зупинюся на книжках. Знаєте, що найважливіше в книжці в таких умовах? Щоби вона була невеличка, от що.

Нещодавно, після виходу моєї книги "Щасливі голі люди", я вкотре актуалізувала для себе характеристику, котру колись озвучував як мірило якості мій дід: візьмеш в руки — маєш вєщ. Критики і читачі хвалили книгу, але часом дорікали, що вона занадто маленька і, мовляв, дарма тільки обкладинку друкували, нема за що платити — так мало паперу, такі великі букви.

Ми часто без поваги ставимося до всього невеличкого, але я скажу вам чесно: плюс тисячу балів в кожній подорожі отримує книжка, котра мало важить, влазить в кишеню джинсових шортів оверсайз, в сумку на поясі чи в чохол для плаща або фотоапарата (разом з плащем або фотоапаратом).

Дуже коротко я розкажу про п’ять своїх улюблених маленьких великих книг. Коротко тому, що вони настільки маленькі, що кожен може їх собі сам прочитати, і настільки великі, що кожному слід це зробити.

1.

Тарас Прохасько "ФМ "Галичина"

44 короткі щоденникові записи про любов до світу неймовірної людини — великої, світлої та гранично уважної до кожного його прояву. Це досить давня книга, але вона не втрачає для мене своєї актуальності вже півжиття. Назагал вона про те, як правильно любити себе і життя.

2.

Анька Середа. Homo Viator

Такі собі дівчачі записочки, віршики і малюнки молодої галичанки, хитрющої, тонкої, з цілим дивовижним світом всередині себе. В якомусь сенсі всі люди діляться для мене на тих, хто знає про цю книгу — і хто не знає. Її видали на початку двотисячних якимось смішним накладом, чи-то п’ятсот, чи тисячу примірників, і з того часу вона як привид кочує з рук в руки і з оповіді в оповідь. Часто людина тільки почне: "А ще я колись на таке натрапила! Таке!.." — а ти уже знаєш, що далі точно буде про вірш про капусту і моркву, про плащик і Аньку Середу.

3.

Томас Бруссіг "Сонячна алея"

Супермаленька та дуже смішна книжка про Східний і Західний (але більше про Східний) Берлін, про молодість, силу, надії, передачі, джинси, музику і про те, що справжнє життя нічим не зіпсуєш, навіть соціалізмом.

4.

Алессандро Барікко "Тисяча дев’ятисотий, легенда про піаніста"

Десь я колись чула, як хтось сказав, що це мала моноп’єса для одного нетверезого голосу плюс піаніно. Але я з цим не погоджуюся: ця маленька книга — великий роман, тонкий, щемливий, сумний. Ніби хтось розказав щось дуже печальне і потім не знаєш, як з цим далі жити, а треба.

5.

Джером Селінджер "Ловець у житі"

Обрати цей роман — це уже як опуститися до "Маленького принца". Але після цієї книги ніхто не залишається зовсім таким, яким був до неї.

Не пропустите: 5 дитячих книг, які мають прочитати дорослі. Вибір Марка Лівіна.