Bookchallenge_ua: Як стати щасливим без соцмереж

Bookchallenge_ua — проект писателей Катерины Бабкиной и Марка Ливина, которые поставили себе цель прочесть 400 книг за год. Каждую неделю Buro 24/7 публикует отчет об их успехах и приключениях.

 

8 місяців тому я зніс зі свого телефона усі соціальні мережі, залишивши тільки месенджер та пошту, кажучи: "Ні, ну з колегами ж треба якось спілкуватися, правильно?". І ще — інстаграм, який навмисно переніс на третій екран телефона. У простір, який вивільнився, я планував додати книжки. Література замість #зради чи #перемоги, терпіння та увага на зміну роздратованості, бо хтось знову неправий. Дуже хотілося якісних змін, впорядкованості та системності в житті і роботі. Спокою, сфокусованості, порядку. Чи допоміг цей трюк особисто мені покращити власне життя?

За 8 місяців я встиг прочитати більше 100 книг. Звісно, плани були на 200, і це було б реально, якби я тільки читав. Але так працює подібна механіка — чим більше читаєш, тим більше хочеться писати. Це ніби футболісту дивитися гру улюбленої команди – відразу тягне на тренування: з’являється величезний спортивний інтерес, азарт і мотивація. У такий спосіб я написав книгу "Бабине літо". Бо не міг не написати. Забагато матчів передивився, забагато висновків зробив, аби залишити це все в теорії. Це моя перша персональна історія з проекту #bookchallenge_ua. Більше знаєш про улюблене заняття — більше хочеш ним займатися.

Друга історія стосується якісних змін та звичок. Наприклад, терпіння.

Завжди хочеться, аби власна думка була кінцевою. "Тільки я маю рацію, і ніхто інший". "Я краще за всіх знаю, як має бути". "Світ саме такий, яким я його бачу". Дуже непросто позбуватися такої позиції. Абсолютної правоти. Коли комунікуєш зі світом в такий спосіб — це майже завжди "боль" та конфлікти. Розмови з різними людьми про зміст тієї чи іншої книги дали мені зрозуміти, що докою я можу бути тільки для себе, що мій досвід унікальний, як відбиток пальця, і може відчиняти тільки мої двері. Що я завжди неправий, бо десь там є людина зі своїм досвідом, і в неї він інакший. Постійно пам’ятати про це — важко. Хочеться диктувати правила, обурюватись та заперечувати. Але якщо постійно собі про це нагадувати — можна стати трохи смиреннішим, трохи добрішим, трохи якіснішим.

Це тільки один з прикладів. Читання веде до появи багатьох корисних звичок і укріпляє тебе позиційно — збільшується кількість прочитаного, зменшується спроможність маніпулювання тобою.

Остання історія стосується how to — коли ти розумієш, як зробити читання ефективним. Деякі мої друзі публічно вживають термін "інформаційна дієта". Найчастіше мається на увазі: "Я буду утримуватися від читання отакого контенту в соцмережах протягом отакого часу". Але виходить у них не дієта, а піст. Не користь, а зусилля над собою. Коли ти місяць примусово не їсиш умовного м’яса, а потім страждаєш від переїдання. У моєму розумінні дієта — це коли ти розумієш, що тобі шкодить і як саме, виписуєш собі це на окремий листок і час від часу, коли з’являється бажання цю дієту порушити, дістаєш його і перечитуєш. Запам’ятовування і звичка напряму пов’язані з повтореннями. Для цього я, читаючи книжки, виписував в окремий документ на телефоні сюжетну лінію і 5 тез про те, чому ця книга була для мене цінною. Особисто мені це дуже допомогло.

А ще читання — це можуть бути і дуже смішні звички. Зараз я читаю "Молитву про Оуена Міні" Джона Ірвінга. Виявилося, що у друкованому вигляді її в Україні немає навіть російською. Тому я скачав її на планшет. Книга дуже велика, я з нею вже тиждень їжджу в метро. Кілька ранків підряд я ловив на собі дивні погляди людей. І тільки сьогодні зрозумів, що облизую палець, для того аби перегорнути сторінку. На планшеті.

Читайте также: Тільки 4 книжки для літа. Колонка Катерини Бабкіної.